За церковною легендою, християнський священик Валентин жив у римському місті Терні за часів імператора Клавдія II Готського. Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною. Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім’я заважає солдатам воювати за імперію і видав закон, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це наприкінці 269 р. його заарештували, перевезли до Риму й ув’язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув до християнства батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого 273 р.
  За популярним переспівом легенди про святого, Валентин був християнським проповідником, якого посадили у Римську в’язницю за віру і невдовзі засудили на страту. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в’язничного наглядача. Завдяки своїм медичним знанням зцілив дівчину від сліпоти. За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».
Святий Валентин, відтак, вважається покровителем всіх закоханий. Але також він є заступником хворих на епілепсію, так звану «чорну хворобу».
   Мощі святого Валентина зберігаються в Україні, на Львівщині (м. Самбір) в храмі Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ) з 13 травня 1779 р. Про це записано в книзі «Княжий город Самбір», яку опрацював Франс Арабіяса, що був парохом і деканом Самбірським на початку 20 ст. Ці мощі викопані на кладовищі святої Прісцили в Римі, де святий був священиком і близько 270 р. загинув мученицькою смертю. У Римі в архівах Папського інституту є запис про те, що священномученик Валентин є покровителем Перемишльсько-Самбірської Єпархії. Грамоти з печатями, які були передані сюди разом з мощами, були знищені в часи ліквідації церкви.
   Один раз на рік, 14 лютого, саркофаг з мощами святого Валентина переносять з бічного престолу церкви Пресвятої Богородиці на центральний тетрапод до почитання. В цей час усі охочі можуть прикластися, доторкнутися до реліквії, попросити допомоги чи заступництва. Через скляну труну видно череп, декілька кісток та капсулу з рідиною (очевидно, мощі мироточили і миро зібрали в капсулу).
   В католицьких церквах до святого Валентина моляться закохані, які просять допровадити їх до вінця, зберегти кохання, моляться подружжя, особливо – в День спомина святого 14 лютого. В різні часи ставлення цієї Церкви до Валентинова дня було різним; нині, поруч із засудженням комерційної експлуатації св. Валентина та розгнузданих світський Валентинових відзначань, одружені вірні заохочуються відновлювати 14 лютого свої шлюбні обіцянки, а неодружені закохані – просити святого допомоги увінчати кохання шлюбом.