Ще не так давно на вулицях міста можна було помітити цікаву таку тенденцію: якось надто багато дівчат виділялися на фоні основної маси своєю худобою: тоненькі ручки, ніжки-сірнички, мінімальна присутність грудей, кістки, які стирчать.

   Станом на сьогодення це вже стало модно – худнути. Набули популярності різноманітні сайти з дієтами, різними «правдивими» порадами та пропозиціями, рекламоюь типу «схудніть на 20 кг за 3 дні, не докладаючи до цього особливих зусиль". Масовий психоз? Епідемія? Чи просто комплекси повилазили назовні і люди тепер з ними почали боротися?
Анорексія як вона є

   Анорексія (з давньогрецької ἀν- - «без-», «не-» та ὄρεξις — «тяга до їжі, апетит») – розлад прийому їжі, який характеризується навмисним зниженням ваги, яке викликається і/або підтримується самою людиною, з метою схуднення або для профілактики набору зайвої ваги. Найбільше поширена нервова (або невротична) анорексія. В основному зустрічається у прекрасної половини людства (загальна розповсюдженість: 1.2% серед жінок та всього 0.29% серед чоловіків. Майже 90% хворих на анорексію – дівчата віком від 12 до 24 років).
Симптоми видимі й невидимі

   Під час анорексії спостерігається патологічне бажання схуднути, яке супроводжується сильним страхом ожиріння (навіть на останній стадії людина не може об’єктивно оцінити свою зовнішність. До прикладу: «Мій зріст 1.75 см, я важу 37 кг, хочу важити 20».) На мою думку, це особиста справа кожного, скільки важити і як виглядати, але повторюсь: це має бути в міру. Погодьтесь, не надто красиво виглядають худющі ніжки, особливо якщо між ними досить таки велика дірка шириною в сантиметрів 20.

Але давайте про все по порядку.

Може, я анорексик?

  Анорексія починається із звичайного бажання скинути пару зайвих кілограмів. Як відомо, перша дієта (в житті – прим. автора) дає мало результату. Потім випробовується на собі друга, третя, сьома… Всі чудово знають, що заборонений плід –найсолодший. Та й якщо довго не їсти, то в мозку накопичуються сигнали про голод, які потім виливаються у зрив. Пояснення: центр насичення у мозку знаходиться біля центру дихання. Якщо не задовільнити імпульси голоду, які ідуть від шлунку у мозок, то з часом відбувається те саме, що і при затримці дихання – ми дихаємо часто і багато, щоб заповнити нестачу кисню, у випадку з харчуванням – жремо все, що бачимо і до чого дотягуються руки. Ось це і є зрив. В основному після нього починається голодування, яке закінчується так само. Тому до нас повертаються скинуті кілограми, які із собою встигають прихопити кілька нових.

Булімія: буває і гірше 

  Є й інша сторона медалі під назвою булімія (яку ще називають кінорексією). Проте якщо у першому випадку людина просто не їсть (не зовсім просто, бо це своєрідне тренування сили волі), то у другому з точністю до навпаки: людина їсть все, в основному набагато більше, ніж їй треба, і йде викликати рвотний рефлекс. Або приймає проносне чи діуретики, також у даному «виді» хворих популярні клізми. Не надто приємно, правда? Згадався один «чорний» жарт: «Булімія – відчуй смак двічі, і ніяких калорій!»

   Це мета їх життя – стати і бути худим. Після позитивних результатів на даному поприщі вони ставлять собі все вищу і вищу планку. Схуднення затягує їх, як наркотик. Вони стають залежними та одержимими.
Як же боротися?

   На сьогоднішній день немає єдиної панацеї від даної хвороби. В основному допомагають від неї позбутися психологи та психотерапевти. Звісно, є ще і фармакотерапія, але її використовують дуже обмежено та обережно. Інтернет, вже майже Бог сучасності, буквально кишить фотографіями анорексиків. Існують тисячі pro-ana сайтів, які пропагують хворобливу худобу на межі із станом «по-мені-можна- вчити-скелет-на-біології». У «вічно худнучих» є своя символіка навіть: якщо ти носиш червоний браслетик, до прикладу, це означає, що ти належиш до ED – Eating Disorders, чиє гасло можна окреслити як «Ми проти їжі». Відразу виникає бажання запитати: а завдяки чому ж ви тоді живете, га? На одному повітрі з водичкою теж довго не проживеш. Як вони собі це уявляють, досі залишається загадкою (принаймні для автора).

  Словом, ваша вага – ваше діло, але, будь ласка, я вас благаю, користуйтеся своєю головою і будьте індивідуальностями!